Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!
Братцы, привет! Все махачи, что катают закладки знают, как я купил метадон и попал в беду. Эта история началась летом, когда я только закурил свою первую сигарету с марихуаной - ракету. Этот кумар так зашел, что я стал наширяться каждый день. Вот только непредвиденные последствия всегда поджидают неосторожных и неопытных лохов, каким и я был в то время.
У меня в школе, кстати, тогда тоже были свои приколы. Мне нравилось шарить по разным предметам, пока педагоги думали, что я зубрил. Но однажды, когда я решил устроить грибочки в туалете, все пошло по-другому.
Был обычный урок математики, но мне вообще пофиг на эту дрянь. Я притворился, что записываю формулы, а на самом деле шарил в телефоне, искал новые закладки. Внезапно нашел объявление о продаже метадона. Я решил, что наконец-то нахватаюсь чего-нибудь новенького, чтобы по-крутому почувствовать себя. Не теряя ни секунды, я связался с продавцом.
Договорились встретиться в подъезде, вот только мне нужно было придумать оправдание, чтобы смыться с урока. Я решил пойти на одну из самых дерзких ходок - притвориться больным и сказать, что у меня живот болит.
На перемене я подошел к учителю и сказал ему про свою проблему. Он, конечно, сначала не верил, но я так хорошо изобразил мучения, что он решил позвонить моей маме и спросить, что делать.
Мама без сомнений сказала, чтобы учитель меня отпустил домой. Думаю, она подумала, что меня просто перехватило что-то после обеда. Ну, и я отмахнулся от урока математики, отправившись в подъезд за метадоном.
Встреча прошла быстро и незаметно. Я отдал деньги, получил пакетик с метадоном и возвращался в школу, полон ожиданий нового кайфа. Но тут меня встретил учитель физкультуры. Он сказал, что мама вызвала меня из школы, так как у меня с моим прекрасным животом проблемы.
Блин, я забыл про телефонный разговор учителя с мамой! В голове уже начались панические мысли: "Черт, что будет, если учитель расскажет маме про мой звонок и про то, как я со школы свалил?". Проходило время, а мамы все не было. Я успокоился немного, думая, что все же она поверила моей выдумке.
Но вдруг пришла директриса и вызвала меня в свой кабинет. Я понял, что положение действительно серьезное. За дверью она начала разговаривать со мной, и тут я понял, что нельзя больше врать и изворачиваться, времена переменялись.
Директриса сказала, что они получили информацию о том, что я курю в туалете. Ну, и как понять такое где-то слилось?! Я сказал, что это все наверное сплетни, ведь невозможно это проверить. Но она пристально посмотрела мне в глаза и сказала, что нашли пачку сигарет с марихуаной и пустой пакетик метадона в унитазе.
Тут я понял, что все, покрылся медным тазом. Ну а дальше был кипиш, разговор с мамой, собрание с классным руководителем и, конечно же, исключение из школы. Нет, я конечно понимал, что все эти запреты и правила - дрянь, но я даже не ожидал, что это повлечет такие серьезные последствия.
Сейчас, когда все это прошло, я понимаю, что сделал глупости. Молодость и глупость - вот на что можно свалить все свои ошибки. Но теперь я стараюсь потихоньку выбираться из этой ямы. Оставляю в прошлом ракеты и грибочки, стараюсь шарить только в полезную инфу и делаю все, чтобы не заходить на те же грабли.
В общем, друзья, мой совет вам - не лезьте во все эти запретные штучки, они ни к чему хорошему не приведут. Жизнь - это не ракета, чтобы кайфовать каждую секунду, но и не кумар, чтобы всю дорогу быть в заднице.